СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ

       Найбільшим здобутком людства було письмо. Виникнення письма має надзвичайно важливе значення в історії будь-якого народу. Це одне з найістотніших знарядь культури, яке в просторі і часі розширює функціонування мови.                     

     ХХІ століття  - надзвичайно бурхливий час. Нещадне колесо історії крутиться з особливою швидкістю. І головне для нас, щоб людина в цій круговерті не втратила себе, своїх коренів та надбань  минулих поколінь. З усім цим нас пов’язує рідна мова, бо тільки вона і є тим  місточком, який пов’язує минуле з сьогоденням, а сьогодення з майбутнім.            

       Тривалий час побутувала думка, що наша писемність з’явилася лише після хрещення Русі, коли з Візантії та Болгарії прийшли на Русь богослужбові книги. Проте в багатьох місцях, де колись селилися наші пращури, особливо і Північному Причорномор’ї, археологи не раз знаходили на кам’яних плитах, нагробках, амфорах таємничі, незрозумілі знаки.     Спроби якимось чином залишити на землі слід своїх думок, переживань, заповітів наші предки робили ще багато тисячоліть тому.

      Так виникло письмо — система умовних знаків і символів, які закріплювалися на певному матеріалі (глиняній чи дерев’яній дошці, камені, папірусі, тканині тощо) з метою передачі їх змісту тим землянам, які житимуть  у відмінному часовому і географічному вимірах. 

                                                       

        Найдавнішими і найпростішими писемними знаками були різноманітні позначки-рахівнички, поява яких спонукалася потребами повсякденного життя — необхідністю фіксації, скажімо, кількості забитих звірів, обміняних шкір. Наступним попередником простих форм символів-знаків — літер, ієрогліфів, слів — стало так зване картинне або малюнкове письмо.               

       Пізніше певні малюнки, значки почали символізувати окремі слова і поняття. Так виникло ідеографічне письмо. Згодом воно видозмінювалося — окремий значок став характеризувати окремі літери, а ті, відповідно,- окремі звуки мови. Це поклало початок фонетичному письму, а відтак і азбукам.                             

      Прообразом перших рукописних книг можна вважати ті тексти, що писалися на кам’яних скелях у пустелях, у печерах, на стінах палаців, окремих великих плитах і спеціально підготовлених для цього  стелах.          

      Першокниги народжувалися також на табличках, виготовлених з випаленої глини, бамбукових дощечках, висушених пальмових листях, черепаших панцирах, папірусі, пергаменті, кольорових плетінках чи шнурках і навіть  на кістках тварин, що приносилися в жертву.             

       У стародавні часи дуже поширеним матеріалом для  фіксування і поширення інформації була м’яка глина.            

      Згодом (ІІІ ст. до н.е.), переконавшись у ненадійності глини, творці книг дедалі активніше почали використовувати папірус.                                 

       Виробництво і використання папірусу для створення різноманітних текстів тривало аж до ХІІ ст. н. е., поки його остаточно не витіснив дешевий та ефективніший спосіб виготовлення звичайного паперу.                       

      У ХХ столітті побутував міф, нібито книги в Київській Русі з’явилися лише на початку ХІ  століття, тобто після офіційного  прийняття і поширення християнства в Київській Русі.                                                            

      Аргументами щодо існування на українських теренах рукописної, а отже, книготворчої справи задовго до запровадження князем Володимиром християнства нині виступають:                                                   

 - піктографічні тексти в печерах і гротах святилища «Кам’яна могила» на Запоріжжі;                                                                                                                           

-«Велесова книга»,  що й досі перебуває за межами наукового аналізу;                                                                                                                                        -

-  давні книги, показані місіонеру Кирилу у Херсонесі 860 року;                                                                                                      

- реконструйована рукописна пам’ятка ІХ століття «Літопис Аскольда».                                                              

     З цього можна зробити висновок, що писемність на Русі існувала ще до її хрещення.    Це доводять  безцінні історичні пам’ятки.  Давні  київські літописи  донесли сучасникам  цікаві свідчення особливо шанобливого навіть побожного ставлення  наших пращурів до книги.   

     Так, одна з найдавніших пам’яток київського  скриптонію — Ізборник 1076 року — починається саме словами про користь читання книги: «Добро єсть, братіє, почитання книжне... Не скласти бо корабель без гвіздка, так і праведним  не можна бути без почитання книжного... Красота воїна — оружжя, кораблеві — вітрила, так само як праведнику — почитання книжне»...

        З нагоди Дня української писемності та мови пропонуємо ознайомитися з тематичною виставкою у нашій бібліотеці.